Управління муніципальною власністю в Україні та окремих країнах світу: суть, інструментарій

Іван Дрогобецький

Анотація


Вступ. Муніципальна власність, як і приватна, в Україні, на жаль, не є надійним джерелом стабільних доходів місцевих бюджетів тому, що переважно не форма власності є провідним фактором високої ефективності функціонування економічної системи, а умови, в яких вона може перебувати, створені для того, щоби будь- яка з форм власності, зокрема муніципальна, могла розкривати власний потенціал, який забезпечить підвищення економічної ефективності діяльності суб’єктів підприємництва та поліпшення рівня життя членів громади.

Метою статті є з’ясування суті муніципальної власності та встановлення інструментарію управління муніципальною власністю в Україні й окремих країнах світу для порівняння і поліпшення.

Методи дослідження. У процесі дослідження для досягнення мети статті використано методи наукового пізнання (аналіз, індукція, дедукція, синтез, узагальнення, порівняння систем й інструментарію управління муніципальною власністю в Україні та окремих країнах світу).

Результати. У науковій літературі переважно використовується класифікація знаних у світі моделей організації муніципальної влади, що передбачають формування відносин органів місцевого самоврядування із відповідними органами влади в центрі. Згідно з цим підходом доцільно виокремити три такі основоположні моделі місцевого самоврядування, як: англосаксонська (класична), континентальна і змішана. Англосаксонська (класична) модель поширена в основному у США, Великобританії, Канаді, Австралії, Індії та інших країн, де однойменна правова система. Зовсім іншою є континентальна (або французька) модель організації місцевої влади, котра поширена не лише в європейських країнах, зокрема у Франції, Іспанії, Італії, Бельгії, а також у багатьох країнах Латинської Америки, державах Близького Сходу, франко-орієнтованої Африки. Зрозуміло, що провідну роль у вирішенні завдань з поліпшення системи управління українською муніципальною власністю може відігравати аналіз нинішнього стану справ у зарубіжжі. Узагальнення і популяризація позитивної практики окремих країн з розвинутою демократією у досліджуваній предметній галузі доцільне для поліпшення українського законодавства України, наприклад з метою формування декількох джерел фінансових ресурсів, що є об’єктами теперішньої муніципальної власності будь-якої країни.

Висновки. Аналіз позитивної практики здійснення місцевого самоврядування в Україні та окремих країнах світу дає змогу сформувати такі висновки: надання органам місцевого самоврядування деяких державних повноважень підвищує авторитет цих органів, сприяє їхньому «зрощенню» і взаємному збагаченню; є потреба у розробленні необхідних майбутніх кроків щодо розвитку системи та інструментарію місцевого самоврядування України і закріплення їх на нормативно- правовому рівні, зважаючи на те, що різні види та форми суб’єктів підприємництва, навіть із врахуванням нових законів все ще працюють у проблемному середовищі із низькою активністю членів громади, відсутністю достатньої необхідної фінансово- економічної бази, некомплексністю економіко-правового регулювання. Не варто очікувати на одномоментне створення базису місцевого самоврядування по всій Україні, а поступово досягати мети у цьому напрямку.

Перспективи. У перспективі необхідно більше уваги приділити дослідженню принципів та методів збору і поширення позитивного досвіду з управління муніципальною власністю як в Україні, так і в окремих країнах світу, про які йшлося у цій публікації. Також варто поглибити дослідження щодо напрямків підвищення ефективності оперативного управління муніципальною власністю та показників її оцінювання.

Ключові слова: Україна, окремі країни світу, муніципальна власність, місцеве самоврядування, місцева влада, управління власністю.


Повний текст:

PDF>PDF

Посилання


Волошенко О. О., Діденко Є. О. Підвищення ефективності управління муніципальною власністю. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2017. № 2. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Duur_2017_2_7

Голуб В. Управління власністю територіальних громад в Україні з урахуванням світового досвіду. URL: http://www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2009/2009- 03(3)/09gvfusd.pdf (20.11.2021 р.).

Гришко Л. М. Право муніципальної власності у державах-членах Європейського Союзу: питання конституційно-правового регулювання. Вісник Харківського націон. ун-ту ім. В. М. Каразіна. Сер. : Право. Вип. 29. 2020. С. 97–106.

Жаховська В. Л. Соціальний розвиток сільських поселень на основі муніципальної власності в умовах децентралізації. Демографія та соціальна економіка. 2018. № 2 (33). С. 140–153.

Калиновський Б. В. Досвід проведення муніципальної реформи в країнах Європейського Союзу. Муніципальна реформа в контексті євроінтеграції України: позиція влади, науковців, профспілок та громадськості. Четверта щорічна Всеукр. наук.-практ. конф. Київ : АПСВТ, 2020. С. 22–28.

Коханій М. С. Публічне управління в муніципальному секторі: зарубіжний досвід для України. Вчені записки ТНУ ім. В. І. Вернадського. Серія: Державне управління. 2019. Том 30 (69). № 1. С. 61–65.

Курілов Ю. Ю. Децентралізація влади в Іспанії: самоврядування, регіоналізація та податки. Вчені записки ТНУ ім. В. І. Вернадського. Серія: Державне управління.2018. Т. 29 (68). № 5 С. 102–109. URL: http://www.pubadm. vernadskyjournals.in.ua/journals/2018/5_2018/23.pdf

Лелеченко А. П. Зарубіжний досвід організації функціонування місцевого самоврядування: імплементація в Україні. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2011. № 3. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=266 (20.11.2021 р.)

Мануілова К. В. Децентралізація публічної влади в Данії: досвід для України. Інвестиції: практика та досвід. 2015. № 15. С. 96–99.

Мирзабекова Е. Система органів місцевого самоврядування Японії. Наука онлайн: Міжнародний електронний науковий журнал. 2019. № 6. URL: https:// nauka-online.com/ua/publications/yurisprudentsiya/2019/6/sistema-organov- mestnogo-samoupravleniya-yaponii/(30.10.2021 р.).

Монастирський Г. Адаптація муніципального управління в Україні до демократичних стандартів у контексті європейської інтеграції. Актуальні проблеми міжнародних відносин. Вип. 119 (ч. ІІ). 2014. С. 15–22.

Монастирський Г. Модернізаційна парадигма розвитку муніципальної економіки в умовах децентралізації інститутів публічного управління. Управління публічною економікою: нові виклики та стратегія : зб. матеріалів V Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 5-6 грудня 2019 р.). Київ, 2019. С. 91–96.

Падалко Г. В. Централізація та децентралізація в організації служби в органах місцевого самоврядування: муніципально-правовий аспект. Держава і право : зб. наук. пр. 2012. Вип. 57. С. 123–129.

Петришин О. О. Сучасний стан місцевого самоврядування у країнах англосаксонської правової сім’ї: проблеми та перспективи розвитку. Державне будівництво та місцеве самоврядування. 2013. Вип. 25. С. 195–207.

Чапля О. В. Муніципальне управління у США: загальний огляд. Юридичний науковий електронний журнал. 2016. № 4. С. 34–36. URL: http://www.lsej.org. ua/4_2016/9.pdf

Зарубіжний досвід проведення децентралізаційних реформ. 2017. 05 травн. URL: http://kyiv.fpsu.org.ua/index.php/sotsialnyi-dialoh/uhody-pro-spivpratsiu/240- zarubizhnij-dosvid-provedennya-detsentralizatsijnikh-reform (20.11.2021 р.).

Посібник інструменти управління майном комунальної власності територіальної громади. Київ : USAID DOBRE, 2020. 172 c.




DOI: https://doi.org/10.35774/visnyk2022.01.203

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.