Управління муніципальною власністю в Україні та окремих країнах світу: суть, інструментарій

Анотація

Вступ. Муніципальна власність, як і приватна, в Україні, на жаль, не є надійним джерелом стабільних доходів місцевих бюджетів тому, що переважно не форма власності є провідним фактором високої ефективності функціонування економічної системи, а умови, в яких вона може перебувати, створені для того, щоби будь- яка з форм власності, зокрема муніципальна, могла розкривати власний потенціал, який забезпечить підвищення економічної ефективності діяльності суб’єктів підприємництва та поліпшення рівня життя членів громади.

Метою статті є з’ясування суті муніципальної власності та встановлення інструментарію управління муніципальною власністю в Україні й окремих країнах світу для порівняння і поліпшення.

Методи дослідження. У процесі дослідження для досягнення мети статті використано методи наукового пізнання (аналіз, індукція, дедукція, синтез, узагальнення, порівняння систем й інструментарію управління муніципальною власністю в Україні та окремих країнах світу).

Результати. У науковій літературі переважно використовується класифікація знаних у світі моделей організації муніципальної влади, що передбачають формування відносин органів місцевого самоврядування із відповідними органами влади в центрі. Згідно з цим підходом доцільно виокремити три такі основоположні моделі місцевого самоврядування, як: англосаксонська (класична), континентальна і змішана. Англосаксонська (класична) модель поширена в основному у США, Великобританії, Канаді, Австралії, Індії та інших країн, де однойменна правова система. Зовсім іншою є континентальна (або французька) модель організації місцевої влади, котра поширена не лише в європейських країнах, зокрема у Франції, Іспанії, Італії, Бельгії, а також у багатьох країнах Латинської Америки, державах Близького Сходу, франко-орієнтованої Африки. Зрозуміло, що провідну роль у вирішенні завдань з поліпшення системи управління українською муніципальною власністю може відігравати аналіз нинішнього стану справ у зарубіжжі. Узагальнення і популяризація позитивної практики окремих країн з розвинутою демократією у досліджуваній предметній галузі доцільне для поліпшення українського законодавства України, наприклад з метою формування декількох джерел фінансових ресурсів, що є об’єктами теперішньої муніципальної власності будь-якої країни.

Висновки. Аналіз позитивної практики здійснення місцевого самоврядування в Україні та окремих країнах світу дає змогу сформувати такі висновки: надання органам місцевого самоврядування деяких державних повноважень підвищує авторитет цих органів, сприяє їхньому «зрощенню» і взаємному збагаченню; є потреба у розробленні необхідних майбутніх кроків щодо розвитку системи та інструментарію місцевого самоврядування України і закріплення їх на нормативно- правовому рівні, зважаючи на те, що різні види та форми суб’єктів підприємництва, навіть із врахуванням нових законів все ще працюють у проблемному середовищі із низькою активністю членів громади, відсутністю достатньої необхідної фінансово- економічної бази, некомплексністю економіко-правового регулювання. Не варто очікувати на одномоментне створення базису місцевого самоврядування по всій Україні, а поступово досягати мети у цьому напрямку.

Перспективи. У перспективі необхідно більше уваги приділити дослідженню принципів та методів збору і поширення позитивного досвіду з управління муніципальною власністю як в Україні, так і в окремих країнах світу, про які йшлося у цій публікації. Також варто поглибити дослідження щодо напрямків підвищення ефективності оперативного управління муніципальною власністю та показників її оцінювання.

Ключові слова: Україна, окремі країни світу, муніципальна власність, місцеве самоврядування, місцева влада, управління власністю.