Предмет аудиту: вдосконалення методології пізнання

Анотація

Вступ. Вчені генерують різноманіття суперечливих трактувань предмета аудиту, що засвідчує слабкість версії його теорії. Натомість, на практиці аудит із професійно-замкнутої системи все більше набуває статусу соціально-економічного інституту і потребує чіткої ідентифікації своєї суспільної корисності – місії. Формування місії апріорі базується на потенціалі предмета аудиту, пізнання якого і є першочерговим завданням академічної науки.

Метою дослідження є розвиток теоретичних уявлень про предмет аудиту, формулювання його нової сутності на загальнонаукових філософських засадах та доктринах і концепція сталого розвитку.

Методи дослідження. В статті використовувались загальнонаукові й специфічні методи дослідження, зокрема: абстрагування, індукції та дедукції, порівняння – для вивчення теоретичних досліджень понятійно-категоріального апарату теорії аудиту; графічний – для вивчення моделей і стратегій розвитку інституту аудиту; аналізу та синтезу – в процесі виявлення інституціонального тренда змістового приросту предметної функціональності аудиту.

Результати дослідження. Набули подальшого розвитку теоретичні уявлення про предмет аудиту. Критично оцінена методологія з’ясування сутності предмета аудиту лише у прив’язці до його об’єктів. Доведено, що такий науковий підхід ситуативно вирішує проблеми пізнання предмета, але не формує стале уявлення про нього в теорії та практиці аудиту. Запропонована методологія пізнання предмета інститут аудиту у взаємозв’язку з розвитком його функціональності. Виявлено інституційний тренд змістового приросту об’єктів і функцій аудиту. Побудовано модель предметно-функціонального зростання аудиту та стратегію розвитку інституту аудиту на базі сучасних інституціональних наукових доктрин та концепції сталого розвитку. Предметом аудиту запропоновано вважати вивчення природи аудиторської функціональності, що спрямована на зменшення невизначеності в економічному просторі та забезпечення сталого розвитку. Зроблено кроки до формування стійкої версії теорії аудиту в частині сталості його предмета та місії.

Перспективи. Доцільними є подальші дослідження сутності предмета аудиту у взаємозв’язку з сучасними економічними і соціальними теоріями, доктринами та концепцією сталого розвитку, викликами з практики аудиту. Удосконалення методології пізнання предмету аудиту вбачається в застосуванні прийомів і методів практичної цільності та аксіометодології, особливо у понятті «аудиторська функціональність».

Ключові слова: предмет аудиту, теорія аудиту, методологія аудиту, об’єкти аудиту, функції аудиту, цілі аудиту, інституціональна теорія аудиту, сталий розвиток, місія аудиту.