Стратегічні напрями розвитку національної економіки України в умовах сучасних глобалізаційних трансформацій

Анотація

Вступ. В умовах сучасних глобалізаційних процесів міжнародною економічною спільнотою пропагуються засади теорії вільної торгівлі, принципів лібералізації та «ефекту невидимої руки», а також спеціалізації країн та стирання національних економічних кордонів. Проте подібні рекомендації не завжди доречні для країн із недостатньо розвинутою національною економікою, для країн, які не пройшли тривалого періоду розвитку в умовах національного протекціонізму та формування національних економічних пріоритетів. Тому стаття присвячена пошуку стратегічних напрямів розвитку національної економіки в умовах сучасних глобалізаційних змін та економіко-політичної нестабільності.

Мета дослідження. Попри те, що Україна дотримувалась вимог та рекомендацій міжнародних економічних організацій впродовж попередніх років, все ж в країні не

відбулося економічного прориву, не зростають стандарти суспільного життя, за різними економічними оцінками та міжнародними рейтингами Україна продовжує посідати слабкі позиції. Дана ситуація потребує особливого дослідження та пошуку шляхів виходу національної економіки України на нові позиції.

Методи. При написанні статті застосовувались методи аналізу та порівняння міжнародного досвіду та практики, збору та систематизації статистичних даних.

Результати. На основі аналізу літературних джерел, міжнародного досвіду розвитку національних економік різних країн та статистичних даних розвитку національної економіки України виявлено проблеми, пов’язані з зниженням показників конкурентоспроможності України серед інших країн. Визначено пріоритетні напрямки та засади розвитку національного виробництва і промисловості, які забезпечують конкурентні позиції країни за сучасних умов глобалізації. У статті здійснено огляд думок Е. С. Райнерта, висвітлених у книзі «Як багаті країни забагатіли і чому бідні залишаються бідними», які стосуються критики рекомендацій щодо дотримання теорії вільної торгівлі та спеціалізації, а також принципів лібералізації та «ефекту невидимої руки». Розкрито проблеми становлення та розвитку національної економіки України як країни з постколоніальними синдромами, які проявляються не лише в соціо-психологічній, управлінській, культурній, але й і економічній поведінці та особливостях господарювання.

Перспективи. Обґрунтовано необхідність структурної перебудови національного виробництва, а також реформування науково-освітньої, податкової та пенсійної системи, інвестиційної політики, подолання олігархії, корумпованості та надмірної присутності влади у бізнесі. Запропоновано три основні складові стратегічного розвитку національної економіки України, які стосуються: якісного реформування науки задля зміцнення інноваційно-технологічного потенціалу національного виробництва; зменшення зовнішнього боргу та залежності від зовнішніх кредиторів, орієнтації фінансової системи країни на інвестування у національне виробництво; формування справедливих соціальних, політичних та національно-духовних цінностей суспільства.