Окремі аспекти підвищення конкурентоспроможності системи вищої освіти

Анотація

Вступ. Зміни, що відбуваються в суспільстві, зосереджені на пошуку шляхів підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, вдосконалення виробничих відносин для більш результативного розвитку продуктивних сил. Важливою проблемою на цьому шляху є дефіцит фінансових ресурсів. Як відомо, додаткові фінансові інвестиції полягають у збільшенні державних доходів або зменшенні витрат. Результати дослідження вказують на те, що владні структури більше уваги приділяють другому варіанту пошуку фінансових резервів. Щороку зменшуються джерела фінансування науки і освіти, що зумовлює зниження конкурентоспроможності вищої освіти та її випускників. Вирішення проблем у науково-освітній галузі проводиться шляхом адміністративного ухвалення заходів, спрямованих на згортання наукових досліджень та обмеження доступу молоді до навчання в університетах, хоча світовий досвід вказує на те, що конкурентоспроможність країн світу у XXI ст. визначатиметься виключно, рівнем кваліфікації робочої сили, а для забезпечення збереження світового лідерства Японія прагне впровадити для своєї молоді обов’язкову вищу освіту.

 Мета дослідження – обґрунтувати роль вищої освіти у забезпеченні сталого розвитку національної економіки, а також сформулювати перспективні напрямки підвищення конкурентоспроможності системи вищої освіти України.

Результати. Підтверджено висновок про те, що розвиток системи вищої освіти є  важливим чинником розбудови національної економіки в умовах інтеграційних і глобалізаційних процесів. Охарактеризовано сучасний стан, встановлено стримуючі фактори поступального розвитку вищої освіти. Окреслено пріоритетні напрямки розвитку вищої освіти та підвищення конкурентоспроможності випускників на ринку праці. Звернуто увагу, що генерація нових знань, їхня комерціалізація у вигляді товарних, технологічних та інших інновацій дедалі більше залежить від інтелектуального потенціалу інститутів вищої освіти. Встановлено, що рівень зайнятості населення залежить від рівня освіти. Зазначено, що розвиток вищої освіти є важливим показником не лише економіки, а й гармонізації відносин «людина – суспільство». Підтверджено висновок, що індустріальне суспільство для свого розвитку потребує не декількох талановитих людей, а високого рівня освіти всього населення. Доведено, що якість підготовки фахівців потребує тісної співпраці між зацікавленими учасниками навчального процесу: академічною спільнотою ЗВО, роботодавцями, випускниками та студентами. Встановлено, що відсутність єдиної методики визначення ціни на послуги приводить до фальшування конкурсної ситуації під час вступу абітурієнтів до ЗВО. Показано, що в Україні наявна проблема хронічного недофінансування необхідних видатків діяльності ЗВО, що є   причиною зниження якості освітніх послуг. Запропоновано використовувати важелі диференційованого розподілу бюджетних коштів між ЗВО залежно від виконання ними доведених показників діяльності, а також диверсифікувати джерела надходжень.

 Перспективи. Подальші дослідження проблем розвитку конкуренто-спроможності національної системи вищої освіти необхідно проводити у напрямку обґрунтування ролі вищої освіти у сталому розвитку національної економіки, збільшення фінансування на утримання і розвиток, підвищення внутрішньої та міжнародної мобільності студентів і науково-педагогічного персоналу; забезпечення можливості для викладачів якісного підвищення кваліфікації, а для випускників надання гарантії на перше робоче місце; розвитку альтернативних джерел фінансування надання освітніх послуг; вивчення зарубіжного досвіду розвитку вищої освіти.

Ключові слова: бюджетне фінансування, самофінансування, консолідовані зусилля, якість навчання, мобільність, знання, інтелектуальний потенціал, інтеграція, глобалізація, інноватизація економіки.