Розвиток економіки знань в організації, яка самонавчається

Анотація

Вступ. Зміна пріоритетів у формуванні стратегії розвитку сучасного бізнесу певною мірою пов’язана із розвитком економіки знань, яка ґрунтується на оптимальному поєднанні вже наявних знань та продукуванні нових. Від рівня ефективності інвестування у знання значною мірою залежить конкурентоспроможність організації на ринку. Водночас у вітчизняних організаціях питанням управління знаннями приділяється недостатня увага, що посилює актуальність обраної теми. З огляду на це метою дослідження є узагальнення підходів до формування та розвитку економіки знань для забезпечення можливостей реалізації цінностей організації, яка самонавчається.

 Методи. Для досягнення визначеної мети і виконання окреслених завдань використано сучасні методи дослідження, зокрема: історичного і логічного аналізу – для розкриття процесу становлення та розвитку економіки знань; системного аналізу – для визначення сутності базових категорій; аналізу й синтезу – для вивчення наявної системи економіки знань; експертних оцінок та індексний метод – для оцінювання моделі організації, яка самонавчається.

 Результати. Положення та висновки дослідження мають важливе значення для вирішення науково-практичної проблеми, яка пов’язана із розробленням системи заходів, спрямованих на формування здатності організації розвивати компетенції та компетентність своїх працівників, можливості своєчасно виробляти, накопичувати і раціонально застосовувати нові знання співробітників у процесі виготовлення інноваційного продукту.

Доведено, що в умовах економіки знань актуальним є дослідження процесів створення та розвитку знань, завдяки яким організація отримує значну конкурентну перевагу на ринку. Визначено проблеми, які гальмують розвиток економіки знань в    Україні, та окреслені шляхи їхнього вирішення. Наведено та проаналізовано результати авторського соціологічного дослідження, яке проведено серед працівників компанії «MagneticOne», з метою оцінювання наявності та перспектив розширення інноваційних форм і методів управління знаннями у вітчизняних ІТ-компаніях. На підставі цього вироблено рекомендації щодо періодичності проведення освітніх заходів у ІТ-компанії, що сприяють саморозвитку працівників та поліпшенню ефективної побудови внутрішніх комунікацій. Встановлено, що нові знання є інтелектуальною основою управління та функціонування організації, найважливішою складовою формування інтелектуального капіталу. Знання є результатом творчої праці людей, за допомогою яких компанія формує свої цінності та розвивається.

 Перспективи. Враховуючи актуальність зазначеної тематики і наявні наукові напрацювання, доцільними є поглиблення наукових досліджень у сфері переходу суспільства до економіки знань, підвищення інноваційної активності організації, яка самонавчається.

 Ключові слова: економіка знань, знання, індекс економіки знань, компетенції, компетентність, організація, яка самонавчається.