Модернізація інституціонального забезпечення розвитку економіки знань

Анотація

Вступ. Сформована в кінці ХХ ст. концепція економіки знань чітко окреслила визначальну роль знаннєвого ресурсу у забезпеченні сталого економічного зростання. Однак більш ніж 20-річний досвід реалізації прагнень України сформувати ефективну модель соціально-економічного розвитку та органічно увійти в європейське співтовариство, використовуючи знаннєвий потенціал економічних перетворень свідчить про наявність значних бар’єрів на цьому шляху, для усунення яких не вдалось виробити дієві механізми. Очевидним є те, що виклики динамічного технологічного поступу, посилення конкуренції в світовому економічному просторі, загострення кризових явищ у всіх сферах суспільного життя актуалізують необхідність проведення послідовної політики формування сприятливого інституціонального середовища розвитку знаннєвої компоненти національної економіки.

Мета. Дослідження присвячене обґрунтуванню методологічного базису інституціонального забезпечення розвитку знаннєвої економіки та визначенню підходів до його удосконалення з урахуванням суспільних викликів, нових ризиків та загроз.

Методи дослідження. Методологічну базу дослідження становить використання системного та інституціонального підходів у процесі аналізу теоретичних основ і практики розвитку економіки знань. Для досягнення поставленої мети використані такі методи дослідження: системного аналізу, систематизації, узагальнення – для визначення передумов, чинників і результатів розвитку економіки знань; логічний – для обґрунтування необхідності модернізації інституціонального забезпечення розвитку економіки знань; інституційного аналізу – для дослідження впливу інституціонального забезпечення на формування економіки знань.

Результати. Виокремлено специфічні риси економіки знань, які вказують на необхідність активізації процесів та вироблення обґрунтованих механізмів її розвитку. Обґрунтовано теоретико-методологічне підґрунтя формування інституціонального забезпечення динамізації розвитку економіки знань.

Ідентифіковано тренди світового глобалізованого простору, що визначають інституціональні орієнтири модернізаційних інноваційно-технологічних трансформацій національних економік. Наведено методологічні підходи до ідентифікації інституціональних бар’єрів та незадіяних можливостей розвитку економіки знань як базису вироблення концептуальних підходів до модернізації його інституціонального забезпечення. Акцентовано увагу на необхідності ефективного використання механізму стратегування для надання чіткого інституціонального оформлення послідовній активній економічній політиці знаннєво-інноваційного удосконалення розвитку національної економіки. Визначено шляхи удосконалення інституціонального забезпечення реалізації механізмів розвитку економіки знань.

Перспективи. В контексті формування якісно нової інституційної площини розвитку економіки знань потребують ґрунтовних подальших досліджень питання налагодження ефективної співпраці владних, освітніх, наукових, бізнесових інституцій у напрямі забезпечення системних інноваційно-технологічних перетворень економіки; вироблення та оптимального поєднання механізмів багаторівневого управління процесами знаннєвого перезавантаження економіки із залученням стимулювальних чинників на національному, регіональному, локальному рівнях; використання потенціалу соціальних, ціннісних, етичних інститутів у процесі формування і використання знаннєвого ресурсу національної економіки.

Ключові слова: ресурс знань, економіка знань, інститути, інституціональне забезпечення, інституціоналізація.