Регулювання молокопереробної галузі провідними світовими експортерами

Анотація

Анотація

Вступ. У сучасному глобалізованому світі молокопереробна галузь відіграє важливу роль у забезпеченні продовольчої безпеки та економічного зростання багатьох країн. Провідні світові експортери молочної продукції стикаються з численними викликами, пов’язаними з регулюванням цієї галузі, які охоплюють контроль над обсягами виробництва та цінами, стандарти якості, безпеку продукції тощо. Дослідження особливостей регулювання молокопереробної галузі у цих країнах дає змогу краще зрозуміти, які підходи сприяють розвитку галузі та підвищенню її конкурентоспроможності на світовому ринку.

Мета дослідження – аналіз і порівняння стратегій регулювання молокопереробної галузі в провідних країнах-експортерах, визначення загроз та сталості їхніх підходів.

Методи дослідження. У дослідженні здійснено систематизацію основних типів політики у молочному секторі провідних експортерів на основі таких критеріїв: інституційні рамки (форми конкуренції та глобальної інтеграції); режим ринку молочних продуктів; спосіб регулювання та крос-секторальний режим акумуляції продукції.

Результати. У статті проведено ретроспективний огляд і порівняння програм розвитку молокопереробної промисловості в Європейському Союзі, США, Канаді та Новій Зеландії протягом останніх 50 років. Новозеландська модель ґрунтується на ринковому підході, що інтегрує молочний сектор у світову економіку, надаючи значну автономію учасникам ринку. Однак, незважаючи на чітко виражений неоліберальний характер, держава відіграла важливу роль у становленні сектору, а основний молочний кооператив має майже монопольний статус, що вказує на наявність «неокорпоративістської» моделі. У Канаді, навпаки, уряд активно втручається в регулювання молочного ринку, реалізуючи «неоетатичний» підхід. ЄС і США використовують змішані нормативні моделі, що охоплюють елементи неолібералізму, неоетатизму та неокорпоратизму.

Висновки. Поширення неоліберальних ідей і впровадження їхніх інститутів значно змінили політику регулювання молокопереробної галузі. Реформи поступово зруйнували попередню інституційну ієрархію, змусивши уряди адаптуватися до глобальних ринків та конкурентних умов. Проте практичний досвід демонструє, що не всі великі країни-виробники молочної продукції обрали шлях дерегуляції. Замість цього принципи неолібералізму адаптувалися до національних і регіональних умов, що дало змогу суттєво втручатися у ринок молокопереробної промисловості більшості провідних держав. Крім того, після пандемії COVID-19 та подальших геополітичних криз у світі простежується відновлення регуляторних процесів і зростання регіональних конфліктів. Ці тенденції виявляються в різних секторах, і молокопереробна галузь не становить виняток з цієї історичної динаміки.

Перспективи. У майбутніх наукових дослідженнях доцільно чіткіше визначити проблеми та напрямки поліпшення дерегулювання молокопереробної галузі провідними світовими експортерами.