Інтеграція соціальної резильєнтності у систему оцінювання зеленої конкурентоспроможності

Анотація

У статті розглядаються сучасні підходи до оцінювання зеленої конкурентоспроможності та запропоновано їх систематичну типологію. У дослідженні визначено ключові обмеження наявних методологій, які насамперед пов’язані з недостатнім врахуванням соціального виміру в рамках оцінювання сталості. У відповідь на ці прогалини обґрунтовується необхідність інтеграції соціальної стійкості як критичного компонента оцінки зеленої конкурентоспроможності. Соціальна стійкість тлумачиться як здатність соціально-економічних систем адаптуватися до структурних змін, протистояти зовнішнім шокам та забезпечувати безперервність процесів розвитку в умовах невизначеності. Запропоновано інтегрований методологічний підхід до оцінювання зеленої конкурентоспроможності, який ґрунтується на поєднанні екологічних, економічних та соціальних показників. Новизна підходу полягає у виокремленні соціальної стійкості як окремого аналітичного блоку, що дає змогу більш комплексно оцінити стійкість та адаптивність національних економік. У дослідженні наголошується, що процеси зеленої трансформації не є ефективними без наявності міцних соціальних основ, зокрема інституційної довіри, розвитку людського капіталу та доступу до основних послуг. Результати дослідження свідчать про те, що у країнах з вищим рівнем соціальної стійкості простежується більш стабільний та сталий прогрес у впровадженні стратегій зеленої трансформації. Це підкреслює важливість включення соціальних факторів до рамок оцінювання зеленої конкурентоспроможності. Практичне значення запропонованого підходу полягає в його застосовності для розроблення політики, стратегічного планування та міжнародного порівняльного аналізу. Результати можуть бути використані урядовими установами, міжнародними організаціями та аналітичними центрами для розроблення ефективної політики, спрямованої на підвищення сталого розвитку та зміцнення адаптивного потенціалу соціально-економічних систем.