Проблематика визнання і оцінки нематеріальних активів в обліку: вітчизняний та міжнародний аспект

Анотація

У статті проведене комплексне дослідження методологічних засад визнання та оцінки нематеріальних активів в умовах зростаючої економічної невизначеності та цифровізації бізнесу. У процесі дослідження використано методи компаративного аналізу, систематизації та логічного узагальнення. Обґрунтовано, що фундаментальна розбіжність між національною практикою (НП(С)БО 8) та міжнародними стандартами (МСБО 38) полягає у конфлікті концепцій «юридичного формалізму» та «економічної сутності». Доведено, що домінування принципу документальної легітимізації в Україні створює штучні бар’єри для відображення інноваційних ресурсів, тоді як міжнародна практика акцентує на здатності активу генерувати майбутні економічні вигоди та наявності реального контролю. Обґрунтовано необхідність залучення незалежних професійних оцінювачів для верифікації прогнозних моделей і ставок дисконтування при тестуванні нематеріальних активів на знецінення. Наукова новизна та практична значущість результатів полягають у розробці авторських інструментів подолання методологічної кризи в обліку нематеріальних активів. Зокрема, запропоновано впровадження системи галузевих маркерів капіталізації (наприклад, «Freeze code» для IT-сектору або сертифікація прототипу для промисловості) у Наказі про облікову політику. Доведено доцільність інтеграції елементів розширеної моделі визнання активів (Extended Asset Recognition Model - EARM) у поєднанні з трирівневим «аудитом алгоритмів» для об’єктивної оцінки цифрових даних. Запропоновано перехід до стратегічної дворівневої моделі розкриття інформації: збереження консервативної оцінки в основному балансі та представлення стратегічних KPI інтелектуального капіталу в інтегрованій звітності та Звіті про управління. Така синергія облікового контролю та розширеного розкриття даних визначена як ключовий шлях до забезпечення релевантності звітності в епоху цифрової трансформації.