Звітність як інструмент управління підприємством: концептуальні засади та управлінська цінність

Анотація

Зміна підходів до формування інформаційної системи, зростання інформаційних потреб її користувачів, орієнтація економіки на принципи сталого розвитку вимагають трансформації існуючих форм звітності, наповнення їх новими об’єктами й показниками, виходячи з підвищених вимог до її змістовності та якості. Метою статті є розвиток концептуальних засад формування сукупності форм звітності підприємства, що забезпечить розкриття економічної, соціальної та екологічної складових його діяльності у їх взаємозв’язку та взаємозалежності, а також сприятиме зниженню інформаційної асиметрії між користувачами звітності. Для дослідження передумов формування звітності та взаємозв’язку економічної, соціальної та екологічної складових діяльності підприємства використано методи узагальнення, аналізу, синтезу, системний, абстрактно-логічний, індукції та дедукції; при виокремленні видів звітності, вимог до якості її інформації, а також визначення переваг і ризиків формування нефінансової звітності застосовано методи групування, порівняння, узагальнення, аналогії. Розкрито передумови формування звітності та обґрунтовано доцільність її побудови з урахуванням потенційних вигод для підприємства за умови обов’язкового дотримання законодавчих і нормативних вимог. Досліджено взаємозв’язок складових сталого розвитку (економічної, соціальної та екологічної) з урахуванням їх впливу на реалізацію цілей підприємства та особливостей відображення у відповідних формах звітності. Рекомендовано комплекс звітів об’єднати у три групи в межах базового, управлінського та стратегічного рівнів. В межах кожного з рівнів окреслено види звітності, їх користувачів та вимоги до якості інформації. Акцентовано увагу на проблемі дотримання конфіденційності інформації при формуванні нефінансової звітності. Визначено переваги та ризики формування нефінансової звітності українськими підприємствами.