Інституційні дисбаланси моделі управління розвитком території

Анотація

Вступ. Надзвичайно важливим для удосконалення управління розвитком територій є визначення пріоритетів державної регіональної політики та узгодження загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів. На сучасному етапі інституційне забезпечення розвитку територій характеризується повільністю державних заходів щодо реалізації реформ, несистемністю забезпечення регіонального та місцевого розвитку і «точковими» законопроєктами. Тому сьогодні постала нагальна потреба дослідити сутність інституційних дисбалансів та їх вплив на управління розвитком території.

Мета. Дослідження визначальних ознак розвитку територій, особливостей еволюційних трансформацій державної регіональної політики України, визначення інституційних дисбалансів в сучасній моделі управління та їх впливів на розвиток територій.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використані такі методи дослідження: системного аналізу, систематизації, узагальнення – для виокремлення ознак розвитку територій; хронологічний – для дослідження особливостей еволюційних трансформацій державної регіональної політики України; інституційного аналізу – для визначення впливу інституційних дисбалансів на розвиток територій.

Результати. Виокремлено ознаки розвитку територій, а саме: їх вплив на національну економіку загалом; раціональне використання різноманітних територіальних ресурсів за допомогою ефективних інституційних механізмів та інструментів управління; розвиток завжди пов’язаний із просторовою організацією території; в основі реального розвитку територій лежать партнерські відносини органів публічної влади, представників бізнесу та громадськості. Досліджено особливості еволюційних трансформацій та сучасний стан і специфіку державної регіональної політики України: від згладжування диспропорцій у регіональному розвитку і вирішення точкових хронічних проблем до соціально-економічної згуртованості і єдності країни та стійкого зростання рівня якості життя людини незалежно від того, де вона народилася, де проживає зараз і де буде проживати у майбутньому. Доведено, що децентралізація передусім обумовлена задекларованою державною регіональною політикою, яка визначає масштаби та темпи реформ, і що зв’язок між децентралізацією та розвитком територій є неоднозначним, оскільки в умовах нової державної регіональної політики проблеми інституційного забезпечення управління розвитком територій призводять до протиріч і дисбалансів, а саме: не завершено формування ієрархічної системи органів регіональної і місцевої влади; характерним є низьке залучення органів державної влади та органів місцевого самоврядування рівня району та регіону в процеси організації співробітництва територіальних громад; відсутня повноцінна система моніторингу впливів реформ на розвиток територій; неповноцінною є участь в моделі управління розвитком територій Агенцій регіонального розвитку; розвиток територій потребує не лише їх ефективного функціонування, а й гарантування економічної безпеки. Визначено, що для розвитку територій необхідні як результативність заходів державної регіональної політики, так і розвиток місцевих органів влади, оскільки сама децентралізаційна реформа буде сприйматися як розширення повноважень місцевої влади, а отже, і можливостей місцевих жителів розвивати, фінансувати та впроваджувати місцеву (локальну) політику.

Перспективи. В умовах реалізації нової державної регіональної політики перспективами подальших наукових розвідок є напрями удосконалення інституційного забезпечення управління розвитком територій.

Ключові слова: розвиток територій, державна регіональна політика, інституційні дисбаланси, інституційне забезпечення.