Дослідження формування інститутів та їхнього впливу на добробут (Нобелівська премія з економіки 2024 року)

Анотація

Вступ. Питання впливу інститутів на соціально-економічний розвиток є одним із ключових у сучасній економічній науці. Еволюція поглядів на їхню роль – від філософських міркувань Адама Сміта до формалізованих моделей «нової інституціональної економіки» – засвідчує глибину та складність цієї проблеми. З огляду на це внесок Нобелівських лауреатів з економіки 2024 року Дарона Аджемоглу, Саймона Джонсона і Джеймса Робінсона набуває особливої ваги: на основі історичного аналізу та емпіричних даних вчені довели, що саме якість політичних та економічних інститутів є визначальним чинником довгострокового добробуту країн. Їхня теорія інклюзивних і екстрактивних інститутів запропонувала нову оптику для пояснення глобальної нерівності та заклала фундамент для сучасних підходів до розроблення ефективної державної політики.

Мета статті – обґрунтувати науковий доробок Д. Аджемоглу, С. Джонсона та Дж. Робінсона – лауреатів Нобелівської премії з економіки 2024 року.

Методи. У ході підготовки статті використані загальнонаукові методи дослідження: індукція, дедукція, аналіз, синтез, математичні методи, які найбільшою мірою сприяли розумінню наукових поглядів Нобелівських лауреатів з економіки 2024 року щодо передумов формування інститутів, їхньої еволюції та впливу на досягнення добробуту та процвітання країн.

Результати. Обґрунтовано внесок Д. Аджемоглу, С. Джонсона та Дж. Робінсона у розвиток інституціональної економічної теорії в аспекті побудови ефективної моделі взаємодії політичних та економічних інститутів, спрямованої на досягнення суспільного добробуту.

Перспективи. Д. Аджемоглу, С. Джонсон та Дж. Робінсон, застосувавши інституціональний підхід до пошуку відповіді на питання, чому різниця в доходах між країнами є відчутною і має стійкий характер, започаткували нову дослідницьку традицію, покликану сприяти з’ясуванню історичних рушійних сил процвітання націй або ж неможливості його досягнення. З практичної точки зору наукові висновки вчених слугують вагомим підгрунтям для розробки дієвих політичних та економічних реформ у країнах, які прагнуть побудувати ефективні інститути. Їхні ідеї є корисними для аналізу проблем нерівності в доходах, корупції, авторитаризму в країнному вимірі. Наукові напрацювання вчених дали поштовх для розвитку концепції, спрямованої на розв’язання конфліктів між центральною владою та регіональними інтересами, підгрунтям якої слугує встановлення балансу між сильною державою і активним суспільством. Незважаючи на те, що науковий внесок Д. Аджемоглу, С. Джонсона та Дж. Робінсона не дає вичерпної відповіді на питання, чому деякі країни залишаються у «пастці бідності», вчені не лише сформували розуміння першопричин невдач країн, а й започаткували нову методологію для їх вивчення.