Дослідницька доброчесність та методологічна зрілість облікової науки: взаємозв’язок, виклики та вектори розвитку

Анотація

Академічне середовище в умовах сучасних викликів потребує подолання інтелектуального формалізму. Актуалізується дослідження механізмів синергії методологічної зрілості та етичної суб’єктності дослідника як базису верифікації знань у конвергентній системі облікової науки. Мета статті – обґрунтування концептуальних засад взаємозв’язку дослідницької доброчесності та методологічної зрілості науковця, ідентифікація сучасних викликів і визначення стратегічних векторів розвитку облікової науки як дієвого інструменту розбудови етичного економічного середовища. В процесі дослідження застосовано системний підхід – для визначення облікової науки як конвергентної системи; теоретичне узагальнення – для розробки профілю дослідницької доброчесності; логічне моделювання – для побудови концептуальної моделі забезпечення якості облікової науки; дедукція – для ідентифікації викликів і визначення стратегічних векторів розвитку облікової науки. Доведено, що методологічна зрілість є динамічною системою, яка еволюціонує від репродуктивного володіння методами до архітектурного проектування знань лише за умови паритетної синергії з дослідницькою доброчесністю. Розроблено профіль дослідницької доброчесності за етапами облікового пізнання. Побудовано авторську концептуальну модель забезпечення якості облікової науки, ядром якої виступає етико-методологічний профіль науковця, що дозволяє трансформувати облікову науку із сукупності статичних знань у предиктивний інструмент мінімізації професійних ризиків та інформаційної асиметрії. Артикульовано стратегічні вектори розвитку облікової науки як гаранта стабільності та прозорості сучасного економічного середовища. Подальші наукові розвідки спрямовані на адаптацію етико-методологічного профілю науковця до умов цифровізації та розробку протоколів транспарентності процесів повоєнного відновлення національної економіки.