Розвиток сільського господарства в периферійних сільських регіонах Китаю

Анотація

Вступ. Китай пройшов тривалий шлях до досягнення світового лідерства в промисловому секторі та сфері послуг. Однак стрімке зростання регіонального добробуту було нерівномірним для різних територій країни. Сформувались відносно периферійні регіони із нижчою щільністю населенням і переважанням сільського господарства. Для збереження територіальної когезії необхідне поєднання централізованих заходів та ініціатив знизу.

Мета дослідження – аналіз територіальних аспектів підтримки стабільного розвитку сільськогосподарського сектору Китаю за умови зростання загальної чисельності населення за зменшення частки сільського населення.

Методи дослідження. Дослідження проводилось із застосуванням таких методів: аналізу та синтезу – для систематизації концептуального мейнстріму розвитку периферії; порівняльний аналіз – для порівняння аспектів розвитку в різних регіонах Китаю залежно від їхньої структури міського/сільського населення; дедукції та індукції – для детермінації ключових векторів розвитку сільського господарства периферійних регіонів Китаю; табличний та графічний методи – для ілюстрації матеріалів дослідження.

Результати. У статті розглянуто динаміку населення Китаю за останні 70 років. проаналізовано структуру міського-сільського населення в просторово- часовій перспективі. Визначено традиційні аграрні регіони Китаю. Зроблено загальний огляд розвитку сільського господарства Китаю. З регіональної перспективи проаналізовано фактори та умови розвитку дев’яти відносно типових сільськогосподарських районів Китаю. розглянуто тенденції розвитку сільського господарства китайських периферійних регіонів.

Перспективи. Незважаючи на значні успіхи Китаю в сфері розвитку сільського господарства та скорочення бідності в депресивних регіонах, є аспекти, які вимагають додаткової уваги: широкий спектр питань, що стосуються територіальної когезії, сталий розвиток, державно-приватне партнерство.